Територіальна оборона Швейцарії (Частина 2)

Правові основи

Основною правовою базою безпеки та територіальної оборони Швейцарії, безумовно, є Федеральна конституція. Стаття 57 Конституції посилається на федералізм і принцип субсидіарності швейцарської держави, зазначаючи, що Конфедерація та кантони в межах своїх повноважень забезпечують безпеку країни та захист населення.

Стаття 58, пункт 1, підкреслює міліційний характер швейцарських збройних сил: «…Вона організована переважно на непрофесійній основі».

Пункт 2 цієї статті наголошує на нейтральному та оборонному характері армії: армія служить запобіганню війні та сприяє збереженню миру; вона захищає країну та її населення.

Своєю чергою, стаття 60, пункт 1, підкреслює, що політика оборони належить до компетенції федеральної влади в цій федеративній державі: військове законодавство, а також питання організації, підготовки та оснащення армії належать до повноважень Конфедерації.

Наступним правовим актом є Федеральний закон про збройні сили та військову адміністрацію, який деталізує процедури командування й організації швейцарської армії. Нижче подано основну інформацію, що міститься в цьому законі, який є найважливішою правовою основою функціонування швейцарських збройних сил.

Умови та сучасна політика безпеки

Сучасна політика безпеки Швейцарії була визначена Федеральною радою у 1980 році. Тоді було проголошено відоме гасло: «Швейцарія не має армії — вона є армією». Ця фраза символізує значення національної територіальної оборони у Швейцарії, завданням якої є захист територіальної цілісності країни та забезпечення безпеки її мешканців у поєднанні з політичною нейтральністю, без прагнення до гегемонії та без будь-яких територіальних претензій.

Такий підхід має історичні передумови: міліційна система армії, бойова готовність під час Другої світової війни в межах концепції національного редуту, а також зберігання військовослужбовцями форми та зброї вдома. Усе суспільство підготовлене до відбиття можливого нападу ворога, тому найважливішим чинником є людські ресурси, які становлять вирішальний компонент сили Швейцарії та її спроможності до стримування противника. Як зазначалося вище, головним завданням швейцарської армії є оборона власної території, тому Швейцарія й надалі залишається поза військовими союзами та не бере участі в закордонних конфліктах, за винятком миротворчих місій, наприклад у Кореї чи Косові.

У 2018 році швейцарські збройні сили налічували майже 130 тисяч військовослужбовців постійної служби та територіальних військ, а також понад 40 тисяч резервістів. Завдяки тому, що військовослужбовці територіальних підрозділів і резервісти зберігають своє особисте спорядження та озброєння вдома, повну мобілізацію можна здійснити протягом 72 годин.

Політику безпеки Швейцарії в період холодної війни визначала так звана доктрина Біндшедлера, яка передбачала розвиток зовнішньої політики на основі нейтралітету Швейцарії. Ця концепція діяла до 1993 року, після чого було опубліковано звіт, на підставі якого переглянули її засади та визначили нові цілі й інструменти їх реалізації. Було зазначено, що необхідно прагнути до співпраці з іншими державами задля збереження міжнародного порядку.

Причини розвитку територіальної армії у Швейцарії мають джерела не лише в позитивному ефекті стримування під час Першої та Другої світових воєн, що зумовило відсутність потреби у створенні професійної армії. Не менш важливими були географічні умови — Альпи та розгалужена система водних загороджень, які мали уповільнювати дії потенційного противника. Іншим чинником був економічний аспект. Напад на Швейцарію дестабілізував би банківську систему, наслідки чого відчули б також інші держави, особливо нацистська Німеччина. Безсумнівно, ці чинники частково зумовили існування та розвиток швейцарської територіальної служби.

Швейцарці, переконані в ефективності зазначених заходів, прагнуть до оптимальної підготовки й оснащення своїх громадян. Розглядаючи питання участі громадян в обороні батьківщини, слід згадати гасло: «Dein Land, deine Sicherheit, deine Armee» («Твоя країна, твоя безпека, твоя армія»), яке відображає цінності, важливі для кожного швейцарця. Звернення до батьківщини, безпеки та збройних сил визначає три основні стовпи, на яких ґрунтується бажана модель суспільної поведінки щодо оборони країни. Таке громадянське залучення до процесу формування обороноздатності держави забезпечує ефективне стримування, що включає широкий доступ цивільного населення до зброї, а отже — активну участь населення у запобіганні конфліктам і забезпеченні колективної безпеки.

У звіті Федерального департаменту оборони, цивільного захисту та спорту (Eidgenössisches Departement für Verteidigung, Bevölkerungsschutz und Sport) зазначено: «Die Leistung der Armee ist eine Leistung von Menschen» («Ефективність армії — це ефективність людей»). Ці слова передають сутність територіальної армії Швейцарії.

Після завершення холодної війни в Європі чисельність швейцарських збройних сил поступово скорочувалася внаслідок військових реформ. Проте міліційна система не була ліквідована — на відміну від сусідніх держав, які створили професійні армії.

Варто нагадати, що у 2013 році було проведено загальнонаціональний референдум, у результаті якого швейцарці відхилили можливість створення професійної армії, зберігши статус-кво. Аж 73% громадян визнали чинну форму військової служби оптимальною та такою, що не потребує радикальних змін.