Чи є пряма демократія джерелом щастя?

Різноманітні соціологічні дослідження однозначно показують, що люди в більш демократичних країнах є більш задоволеними своїм життям, ніж ті, хто живе в напівдемократичних суспільствах або в державах, повністю позбавлених демократії.

Демократія не робить людей щасливими автоматично, проте гарантовані конституцією права на участь підвищують рівень задоволеності громадян у їхньому повсякденному житті. З одного боку, ідея демократії дає змогу (або принаймні повинна давати змогу) ухвалювати політичні рішення в інтересах суспільства, а з іншого — саме право громадян брати участь у політичному житті має власну, самостійну цінність.

Обидва ці аспекти позитивно впливають на так званий «ефект щастя» громадян у певній спільноті.

Чи можна визначити щастя? Згідно з польським словником, «щастя — це відчуття великого задоволення, радості, успіху, везіння або сукупність сприятливих обставин». Однак щастя може бути короткочасним або тривалим. Минущість щастя — це тимчасовий стан, зумовлений поточними подіями в нашому оточенні. У цьому сенсі людина є щасливою, наприклад, тому що гарна погода, вона перебуває серед доброзичливих людей або її просто похвалили чи відзначили. Звісно, такий тип щастя зазвичай не має нічого спільного з демократичним устроєм. Натомість щастя в довготривалому сенсі стосується всього нашого життя. Воно пов’язане з питанням, яке люди часто ставлять собі наприкінці життя: чи варто було жити? Чи були наші здібності змарновані, чи використані належним чином? Але й такий тип щастя має небагато спільного з демократією.

Між цими двома крайніми уявленнями про щастя знаходяться задоволеність і життєва сатисфакція. Щоб більш чітко окреслити цей стан свідомості, варто відповісти на кілька, здавалося б, буденних запитань: чи задоволені ми своїм життям? Наскільки ми маємо контроль над власним життям?

Цікаво, що рівень життєвої задоволеності, виміряний за допомогою різних опитувань, можна порівнювати з рівнем участі громадян у політичному та ухвалювальному процесі. Для визначення впливу політичної участі на суб’єктивну оцінку задоволеності життям застосовуються розвинені статистичні методи. Окрім чинника «демократії», береться до уваги велика кількість соціально-демографічних, економічних і культурних факторів, що впливають на життєву задоволеність, таких як вік, стать, освіта, сімейне, професійне та матеріальне становище.

Дослідження «ефекту щастя» в суспільстві показують, що люди, які живуть у країнах із функціонуючими демократичними інституціями, за інших рівних умов є значно більш задоволеними своїм життям порівняно з суспільствами в недемократичних або напівдемократичних системах.

Дотеперішні міркування не враховували різниці між представницькою демократією та прямою демократією.

Швейцарія є особливо придатною для дослідження впливу прямої політичної участі на щастя в розумінні життєвої задоволеності. Хоча в конституціях багатьох країн передбачені інструменти прямої демократії, на практиці вони часто використовуються лише для легітимації урядової політики. У багатьох випадках ці інструменти є лише сурогатами, що створюють ілюзію участі громадян у процесі ухвалення рішень. Рішення з по-справжньому важливих питань зазвичай залишаються в компетенції парламенту, уряду або місцевих політиків. Натомість Швейцарія є єдиною країною, де громадяни мають повні, прямі та демократичні права участі в ухваленні рішень — і вони часто ними користуються.

У цій країні громадяни є справжнім сувереном і мають остаточне слово в питаннях, що мають для них життєве значення. На федеральному рівні в Швейцарії народ завжди має вирішальний голос щодо змін до конституції; закони можуть бути винесені на факультативний референдум, а 100 000 громадян можуть скористатися громадянською ініціативою, щоб домогтися референдуму щодо нової конституційної норми. Водночас кантони та громади користуються додатковими публічними правами, які виходять за межі федерального рівня.

На основі досліджень, проведених у Швейцарії, спостерігається: що більшими є можливості прямої участі в демократії, то вищою є життєва задоволеність громадян. Зростання життєвої задоволеності в державі з прямою демократією порівняно з парламентсько-елітарною демократією зазвичай пояснюється двома істотними чинниками.

Перший чинник пов’язаний із самим правом громадян брати участь у політичному процесі ухвалення рішень. Громадяни отримують користь від можливості висловлювати свою волю й таким чином відчувати себе справжніми співвирішувачами питань, що їх безпосередньо стосуються. Це задовольняє фундаментальну людську потребу — активно формувати власне життя. Крім того, важливим елементом прямої демократії є процес суспільної дискусії між політиками та громадянами. Перед референдумом поширюється інформація, обмінюються аргументи, що дає змогу громадянам сформувати власну, незалежну думку щодо питання голосування. Можливість безпосередньо впливати на реальні рішення спонукає виборців бути більш поінформованими та всебічно підготовленими. Саме це набуте знання, у поєднанні з можливістю прямої участі в політичному житті, приносить громадянам задоволення і внутрішній спокій.

Другий чинник стосується задоволеності результатами голосування. Хоча кожен референдум завжди передбачає більшість-переможця та меншість, що програла, результати голосування є наслідком громадянської активності, а не маніпуляцій партійно-державних чи місцевих політиків. Політики та державна адміністрація в такій ситуації змушені «підкорятися» волі народу. Крім того, меншість, що програла, повністю усвідомлює, що на наступних референдумах може стати більшістю. Тематика референдумів є різноманітною, тому інколи ми належимо до переможної більшості, а інколи — до меншості.

Підсумовуючи, слід зазначити, що задоволення в системі прямої демократії має, певною мірою, подвійний характер: з одного боку — радість від результату голосування тих, хто «переміг», а з іншого — задоволення всіх від переваг, що випливають із самого права на самовизначення в референдумі.

Протягом багатьох років демократія сприймалася як суспільно-політична система, що забезпечує врахування владою державного й місцевого рівнів побажань суспільства та їх якнайкращу реалізацію. З часом демократичний ідеал був переосмислений і знецінений, а представницька демократія дедалі менше відображає інтереси виборців і громадян. Унаслідок цього знижується й суспільна задоволеність цією формою демократії.

Тим часом демократія повинна сприяти підвищенню задоволеності людей своїм життям у певному середовищі, надаючи їм можливість самовизначення та участі в ухваленні рішень. Саме це є основною підставою для підтримки такої форми правління, яка є по-справжньому суспільною — у сенсі прямої демократії.

Відповідаючи на запитання, поставлене в заголовку, слід зазначити: пряма демократія не обов’язково робить нас щасливими, але вона дає нам задоволення й відчуття внутрішньої рівноваги, що випливають із права співвирішувати власну долю.